Kurt Elling - біографія, альбоми, пісні, кліпи

Чиказький вокаліст Курт Еллінг - володар одного з найцікавіших голосів на міжнародній джазовій сцені.
Керт Елінг не належить до числа тих, хто женеться за обширним комерційним успіхом; швидше, 35-річний майстер досліджує ті області вокального мистецтва, які цікаві особисто йому - ну і, звичайно, вдячно приймає інтерес публіки в тих випадках, коли ці інтереси збігаються. Основний предмет його інтересів - вокализация інструментальних імпровізацій (його альбом 2001 р. «Flirting With The Twilight» взагалі починався з проспіваного голосом контрабасового соло Чарлі Мингуса, до якого Елінг сам написав текст). Не залишив він цієї затії і на новому альбомі, більше того - самостійно написав тексти до десятку інструментальних тим в діапазоні авторів від Боба Мінтцер або Хербі Хенкока аж до Джона Колтрейна: написана Кертом вокальна версія його «Resolution» стала чи не найяскравішим моментом нового альбому поряд з «Minuano» Пета Метіні - Лайла Мейзі, в якій на барабанах грає один з учасників записи оригіналу, земляк Керта - Пол Вертіко. Вельми поетичні й непрості тексти, які Елінг створює для дуже відомих інструментальних тим, - крок досить сміливий, але й щедро окупається в разі творчого успіху. А успіх цей наявності: елінг вдалося майже у всіх випадках знайти вірну інтонацію і вибудувати яскраву образну систему, цілком адекватну творчій ідеї вихідного музичного матеріалу. При цьому чисто музична сторона реалізації отриманих композицій виявилася на висоті - насамперед тому, що Керт записувався зі своїм «робочим ансамблем», а не з нав'язаними лейблом запрошеними зірками (здається, ця порочна практика взагалі починає під тиском падаючих продажів поступово відступати). Взаємодія між вокалістом і його постійним піаністом Лоренсом Хобгудом гідно самих хвалебних епітетів (до речі, як і розвинене імпровізаторскій мислення і досконала техніка гри цього незаслужено мало відомого піаніста). Добротно записаний (Ден Гарсія, Chicago Recording Company) і вишукано зведений (великий Ал Шмітт на голлівудській студії Capitol) альбом в цілому майже по будь-якому параметру викликає найпозитивніші відчуття, у тому числі й тому, що слідом за багатьма передовими представниками сучасного мейнстриму Елінг здійснив невеликий, але помітний дрейф від гіперконсерватівного straight-ahead-джазу в сторону того, що в минулі десятиліття іменувалося джаз-роком або ф'южн, при цьому не піддавшись спокусі змінити темброву палітру на електронну. Єдине невелике «але» - сам вокаліст: на тлі вишукано точної і різноманітної гри ансамблю вокал Еллінга іноді здається злегка біднуватим тембровими нюансами, але цей факт не применшує значення того, що вокаліст робить. Утримуючи на високому рівні творчу планку в мистецтві мейнстрімовим джазового вокалу - мистецтві завдяки зусиллям засіли на командних висотах неоконсерваторів майже вже окостеневшем, - Керт Елінг на нинішній момент являє собою один з небагатьох справді живих голосів у цьому жанрі.

[Br ] Кирило Мошков
Stereo & Video квітня 2004 № 110

User-contributed text is available under the Creative Commons By-SA License and may also be available under the GNU FDL.